12 січня в Україні вшановують День українського політв’язня. Це дата пам’яті й совісті, яка нагадує, якою ціною для багатьох українців були і залишаються свобода, гідність і право залишатися собою.
Українські політв’язні різних поколінь об’єднані спільним вибором. Вони не погодилися мовчати, не зрадили переконань, не прийняли несправедливість як норму. За це їх переслідували, ізолювали, ламали тюрмами, засланнями й психіатричними лікарнями, намагаючись знищити не лише фізично, а й морально. Проте навіть у неволі вони залишалися вільними внутрішньо.
Сьогодні цей день звучить особливо гостро. Традиції політичних репресій, які здавалися частиною минулого, знову стали реальністю. російський режим продовжує незаконно утримувати українців у тюрмах, караючи їх за ідентичність, позицію та любов до власної держави. Це ще один доказ того, що боротьба за свободу не завершена.
У День українського політв’язня ми згадуємо тих, хто не дожив до визволення, і низько схиляємо голови перед їхньою мужністю. Ми думаємо про тих, хто й сьогодні перебуває за ґратами, і віримо в їхнє повернення. Пам’ять про політв’язнів це не лише про минуле. Це про нашу відповідальність берегти свободу, за яку вони заплатили таку високу ціну.
Нехай кожен український політв’язень повернеться додому. Живим. Вільним. Незламним.
